Сенсорна гіперчутливість. Як підтримати дитину? Поради психолога
У своїй практиці я часто бачу дітей, які гостро реагують на звуки, світло, дотики, запахи чи смаки. Для них звичайне середовище може бути надто насиченим і виснажливим.
Як це проявляється?
Дитина закриває вуха від гучних або навіть звичайних звуків;
Уникає яскравого світла, просить вимкнути лампу чи закрити штори;
Не любить певний одяг, особливо з бирками чи грубими швами;
Різко реагує на дотики, обійми, стрижку волосся чи миття голови;
Відмовляється від деяких продуктів через їхню текстуру чи запах;
Швидко виснажується у шумних колективах, може ставати дратівливою або плаксивою.
Це не «капризи», і не "балування", і не "поганий характер"– так працює нервова система дитини.
Педагоги мають відслідковувати та враховувати такі особливості під час взаємодії з дитиною.
Що я раджу батькам і педагогам:
Створити «острівець безпеки», місце, де дитина може усамітнитися, коли світ стає занадто гучним чи яскравим (маленький намет, плед, тихий куточок).
Поважати сигнали дитини, якщо вона закриває вуха або уникає дотику – це спосіб подбати про себе. Не варто змушувати її «терпіти».
Дозувати нові враження. Перед походом у галасливе місце – підготувати дитину, дати навушники чи улюблену іграшку.
Розвивати сенсорну толерантність поступово. Через м’які ігри з піском, водою, кінетичними матеріалами, де дитина вчиться приймати різні відчуття маленькими кроками.
Бути поруч і приймати. Найголовніше – показати, що її реакції нормальні й зрозумілі. Це знімає тривогу і дає дитині опору.
З досвіду, коли дорослі перестають боротися з гіперчутливістю дитини, а починають її підтримувати, в неї з’являється більше сил для розвитку, спілкування й навчання.
З повагою психолог Вікторія Колесник.
#консультаціяпсихолога
#корекціярозвитку
